в Украине Новости

Открытое обращение к Председателю Службы Безопасности Украины Хорошковского

Уважаемый Валерию Ивановичу!

Нам стало известно, что на территории Украины, Службу Безопасности которой Вы возглавляете, участились случаи чествования, путем установления памятников, открытия музеев, наименования улиц, населенных пунктов, учебных заведений и сельскохозяйственных предприятий, проведения тематических вечеров, торжественных концертов, митингов и других массовых мероприятий, путем изучения произведений и распространения портретов (в том числе и через печать на банкнот национальной валюты), прежнего государственного преступника, националиста и ксенофоба, Шевченко Тараса Григорьевича.

Так называемое творчество вищеозначеного Тараса Григорьевича – это сплошной поток ксенофобии, агрессивного национализма, анархического милитаризму и прямых призывов к физическому уничтожению украинцами представителей других национальностей без разбора. При этом господин Шевченко культивирует, а скорее всего – явно пропагандирует, использование разных типов холодного оружия. В качестве примера можем навести фрагмент одного из его текстов:

За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра?? Засівали,
І рудою поливали…
І шаблями скородили.

Особенно опасными, на наш взгляд, есть произведения, в которых автор слишком реалистично и правдиво описывает состояние современной Украины. Вот один из отрывков стихотворения “Разрытая Могила”, в котором этот писака, фарбомаз, этот карьерист, выскочка, прежний крепостной, который хитростями и интригами попал в высшие круги столичной элиты, унижает граждан Украины пренебрежительным обращениям “неумный сыну”:

Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю…

…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.

 

Как видим, автор никак не может воздержаться ни от ксенофобской риторики, ни от обид по адресу людей, которые не словом, а делом, способствуют построению новой страны на поприщах прежней, – архаичной и беспомощной – Украины!

Особенное внимание просим обратить на писания Тараса Григорьевича, в которых он, на собственном примере, не только поощряет к противоправным действиям, направленным на революционные смены в государстве и установления социальной справедливости:

Ой виострю товариша,
Засуну в халяву
Та піду шукати правди
І тієї слави…

…Та спитаю в жидовина,
В багатого пана,
У шляхтича поганого
В поганім жупані
І у ченця, як трапиться,
Нехай не гуляє,
А Святе Письмо читає,
Людей поучає,
Щоб брат брата не різали
Та не окрадали,
Та в москалі вдовиченка
Щоб не оддавали.

но и выкладывает план развертывания этих массовых противоправных действий, указывает на основные источники социального напряжения и нестабильности и откровенно называет имена зачинщикив:

Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! Погуляєм
Та хмару нагрієм!»
Зайнялася Смілянщина,
Хмара червоніє.
А найперша Медведівка
Небо нагріває.
Горить Сміла, Смілянщина
Кров’ю підпливає.
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині…

С целью восхваления националистических идей и героизации государственных преступников, подданных, анафеме еще за велением известного гуманиста и просветителя Петра Первого, господин Шевченко Т.Г. обращается со своими “родительскими наставлениями”, написанными в духе лучших образцов гебельсивской пропаганды, ко всем псевдопатриотам Украины. При этом тексты явно направлены на разжигание междунациональной вражды и человеконенавистнических настроений, так как под видом “патриотических призывов”, прячут в себе пропаганду и восхваление национализма, коллаборационизма и ксенофобии:

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що Бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..

…Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

Так і претесь… І всі мови
Слав’янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі… Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..

Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.

Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.

Просим также обратить внимание на кощунственное отрицание господином Шевченко, этим немецким наймитом, таким себе казачком – полотером енгельгардтивских сапогов, новейших утверждений современной украинской исторической науки. Более того, “глубокоуважаемый” Тарас Григорьевич еще и безпидствно обижает всех тех, кто эти исторические утверждения провозглашает, и угрожает этим честным людям расправой:

«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в наший истории…»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть Дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

Изложенные выше тексты презирают память исчисляемых жертв, которые осуществляли преступления против украинского народа на протяжении всей истории его существования.  Учитывая все, изложенное выше, просим Вас хотя бы обеспечить выполнение Конституции Украины.

http://jesfor.livejournal.com/753107.html

Related posts

Опять Анисим! Видео: пресс-конференция по поводу хакерской атаки на Забор

admin

Апелляционный суд отказал Макаренко и оставил его под арестом до 10 октября

admin

Видео: Баба Параска умерла и с ней оранжевая революция

admin

Коментарии